Упродовж довгого часу Стоянів оминала залізниця. Перший проект залізниці який мав з'єднати Львів та Стоянів був розроблений у 1871 році. Проте плани не були реалізовані. Через декілька років, а саме в 1879 році, був розроблений інший проект. Згідно плану колія зі Львова до Стоянова мала проходити через Красне - Буськ - Кам'янку Струмилову. Але і цей проект не був реалізований.

Наступний проект, розроблений в 1902 році, передбачав побудову залізниці через Жовтанці та Сапіжанку. Під час будівництва маршрут декілька разів був змінений, але все ж таки добудований. І от, 18 жовтня 1910 року перший поїзд пройшов маршрутом зі Львова до Стоянова. Прикордонна станція була кінцевою до 1925 року.

В цей період було побудовано двоповерховий вокзал з рестораном, дерев'яна водонапірна вежа, паровозне депо, в якому було 4 паровози, майстерні для їх ремонту, база заправки вугіллям, було проведено телеграф.

Під час Першої світової війни колію намагались продовжити до Луцька, однак ці плани довго не могли реалізувати. Розпочалось будівництво у 1914 році зі сторони Луцька. Прокладали колію австрійські військовополонені. Робота просувалась дуже повільно. У 1916 році вже від Стоянова її будували російські полонені. У 1918 році, після проголошення незалежності Польщі, влада новоутвореної держави санкціонували продовження робіт.

Проте у 1919 році всі роботи були припинені. Можливо, забракло коштів, можливо, взяла гору невпевненість поляків щодо своїх східних кордонів. Варшава не виявляла бажання з'єднати Волинь і Галичину залізницею. Однак у Львові і Луцьку на це дивились зовсім інакше. 

У серпні 1924 році посли сейму від Галичини і Волині завітали в міністерство у Варшаві. Вони хотіли щоб уряд виділив кошти на добудову колії, проте отримали відмову. Гроші ніхто не збирався виділяти, проте дали дозвіл на будівництво власним коштом. Після агітації серед населення Радехівського та Горохівського повітів було зібрано 120 000 злотих. Будівництво відновилось у 1925 році. І тільки у серпні 1928 році волинська і галицька вітки з'єднались.

Жителям запам'яталась церемонія відкриття нової гілки залізниці. Того дня кожен громадянин міг за 50 грошів поїхати до Луцька і назад.

Територія вокзалу стала місцем культурного відпочинку. Тут були два невеликих парки з альтанками, а на пероні стояли лавки. У вихідні дні та релігійні свята міщани ходили з сім'ями по пероні, попередньо оплативши "перонові" квитки. В цей час на пероні грав духовий оркестр, працював ринок. Порядок охороняв поліцай.

В 1939 році, за часів Радянської влади, з військовою метою планувалось побудувати колію від Стоянова до Сокаля. По ній мав ходити бронепоїзд. Але цьому не суджено було збутися - почалася Друга світова війна.

Під час війни керівництво станцією захопили німці, але працівниками залишилися українці. Через станцію німці перевозили на східний фронт військову техніку та продукти. Також вивозили в Німеччину людей та домашню худобу. Під час відступу німці замінували та підірвали вокзал, депо, водонапірну вежу, колії, бригадний двоповерховий будинок.

Відбудова розпочалася після завершення війни у 1945-му році. Новий вокзал збудували одноповерховим, відбудували депо, а замість дерев'яної водонапірної вежі побудували цегляну.

З 1945 по 1961 рік станція відносилася до Ковельського відділення Львівської залізниці. З 1961 року стала відноситися до Львівського відділення Львівської залізниці. Тепер вона належить до Кам'янко-Бузького відділення Львівської залізниці. Важливим етапом можна вважати перехід роботи станції від обслуговування її паровозами на тепловози, який відбувся в 1971 році.

У 1975 році на станції Стоянів працювало 128 осіб. Станція займалася, в основному, транзитними перевезеннями вантажів і пасажирів. Після розпаду Радянського Союзу, під впливом занепаду економіки в державі, вантажопотік та пасажиропотік стрімко знизився. Та все ж таки станція зберегла свої основні функції.

У 2001 - 2002 роках був проведений капітальний ремонт перону станції та посадкових платформ.

Джерела інформації:

1. Jak Galicya przyszla do kolei zelaznych - R. Gostkowski - Lwow, 1899

2. Львівська залізниця. Історія і сучасність - Лазечко П.В., Гранкін П.Е. – Львів, 1996